Аналізуємо підсумки 895-го дня війни в Україні.
Атака ЗСУ у Курській області
Сьогодні вночі українські війська зав'язали бої у прикордонні Курської області РФ. Про це спершу повідомили російські військові паблики, а згодом підтвердив в.о. губернатора російського регіону Смирнов
За його словами, російські війська "не допустили прорив кордону".
Водночас, російські телеграм-канали продовжували писати, що бої на російській території ще йдуть. І надвечір це підтвердило міноборони РФ. За даними відомства, о 8-й ранку 300 осіб за підтримки 11 танків і 22 бронемашин атакували російські позиції. "Атаки відбивають війська прикриття кордону та прикордонних військ, підтягуються резерви", - повідомило міністерство.
МО РФ заявляє про бої в районі населених пунктів Миколаєво-Дар'єво та Олешня (обидва населені пункти знаходяться прямо на кордоні). Стверджується, що знищено частину техніки ЗСУ, включаючи два зенітні комплекси "Бук" на території Сумської області. Ряд російських військових пабліків пишуть, що села Миколаєво-Дар'єве та сусіднє село Дар'єве українські війська взяли під контроль. Але офіційно це не підтверджує ні Україна, ні Росія.
Місцеві телеграм-канали публікують відео вибухів і військових літаків, що летять, у прикордонному районі Курської області. І фото приблизно української техніки зі знаком трикутника.
Поки що вся ця інформація – лише російські дані. З українського боку немає жодних підтверджень того, що ЗСУ ведуть наступ у Курській області – ні офіційних, ні навіть неофіційних. Що вже практикувалося раніше - ситуація не коментувалася, поки не стане ясно, до чого вона привела.
При цьому джерела українських ЗМІ у ГУР заявляють, що в наступі "точно не задіяні бійці Російського добровольчого корпусу", які воюють на боці ЗСУ.
Проте, судячи з кадрів із кордону, бої на Курщині йдуть інтенсивні. І тому, швидше за все, справді йдеться про наступальні дії ЗСУ.
Втім, не всі розуміють сенс цього. Головний редактор "Цензор.нет" Юрій Бутусов засумнівався у доцільності такого кроку в умовах важкої для ЗСУ ситуації на інших ділянках фронту.
Він вважає, що є ризик вичерпати в наступах свої резерви і "потім нема чим парирувати нові удари" на напрямках, де й зараз атакує російська армія.
"Як це сталося у 2023-му році, коли наші резерви (у наступі - Ред. ) вичерпалися, що призвело до втрати Авдіївки", - пише Бутусов.
Нагадаємо, що спроби атакувати в Білгородській областях, які робилися в березні, були росіянами відбиті (і тоді теж звучала критика навіщо було витрачати на ці дії резерви, в умовах, коли росіяни наступають на багатьох ділянках фронту). Пізніше Путін обґрунтував російський наступ на півночі Харківської області у травні тим, що через українські атаки та обстріли необхідно створювати "санітарну зону".
У результаті захопили нові українські території, включаючи кілька сіл та північну частину міста Вовчанськ. Вибити звідти росіян ЗСУ поки що не можуть, хоча до цього було залучено значних сил. Втім, просунутися далі не можуть і росіяни, чий наступ було зупинено.
Тобто, поки що не зовсім зрозуміло, який ефект принесли Україні прикордонні операції на північному кордоні з РФ. Якщо завдання стояло "малою кров'ю" відвернути російські сили з інших ділянок фронту, змушуючи обороняти протяжну кордон, то, на динаміці наступальних операцій армії РФ у березні-квітні це позначилося. Чи змусить росіян нинішня атака ЗСУ на кордон відтягнути туди значні резерви, послабивши тиск на інших напрямках, залежить від того, наскільки успішним буде рейд українських військ, наскільки він зайде на територію РФ і чи зможе там закріпитися.
Якщо ж завдання полягало в тому, щоб викликати нестабільність у РФ і показати, що Кремль не може захистити свою міжнародно-визнану територію, то поки що й тут не помітно якихось серйозних результатів. Швидше в російському суспільстві це дає зворотний ефект - консолідація навколо влади перед "зовнішньою загрозою".
Є ще й третій варіант – чисто медійна складова. Будь-який захід ЗСУ на територію РФ дає значно більше інформаційний ефект, ніж будь-яке просування української армії на території України. Що може сприяти підняттю бойового духу та віри у перемогу українського суспільства та західних партнерів. У російських військових пабликах з ранку була популярна версія, що таким чином Україна хоче "підсилити свою переговорну позицію", зайнявши частину російської території. Але це спрацює лише у випадку, якщо ЗСУ зможуть зайняти значну ділянку Курської області та великі населені пункти, а також у них закріпитися. Інакше ефект буде таким самим, як і від рейду в березні 2024 року в Білгородську область, який жодних видимих плюсів Україні не приніс.
Що відбувається на решті фронту
Продовжує погіршуватись ситуація на Торецькому напрямку.
Українські війська відступили з позицій на схід від Нью-Йорка. Ця територія перейшла під контроль РФ, свідчить мапа Deep State.
Нагадаємо, військовий оглядач Bild Юліан Ріпке заявляв, що ЗСУ можуть потрапити в цьому районі до оточення. Мабуть, зараз ЗСУ вийшли звідти, щоб уникнути казана.
Також росіяни знову просунулися на схід від самого Торецька – у Північному та Залізному. Там просування у них триває вже друга доба.
У прориві росіян під Торецьком українські бійці звинувачують командування 41-ї бригади, пише New York Times.
Вони заявляють, що атака почалася через два дні після завершення ротації на цій ділянці: 24-ту бригаду з цього напрямку перекинули до Годинника Яру, а звідти - 41-ю. Хоча бійці бачили ознаки підготовки наступу та попереджали про це командування.
"Це була велика помилка, що нас звідти забрали", – заявив сержант Ляхович.
У результаті 41 бригада виявилася не готова обороняти Торецьк, оскільки не знала місцевості. Командира бригади також критикували за те, що він віддавав "незрозумілі накази і не реагував швидко на мінливу обстановку загроз".
"У батальйоні були втрати через безглузді накази старшого командира" 41-ї бригади, заявив старший лейтенант Євген Строкань, командир взводу бойових безпілотників 206-го батальйону територіальної оборони, бійці якого були передані в підпорядкування 41-ї бригади.
"Це вже аксіома війни - старші командири в переважній більшості не можуть або відмовляються об'єктивно оцінювати можливості підлеглого ним особового складу", - написав у соцмережах замкомандира 206-го батальйону Роман Куляк.
41-а бригада заявила, що "обурена цією незрозумілою та дивною кампанією з дискредитації командування нашого підрозділу та наших бійців".
На Покровському напрямку росіяни просунулися в районі Бажаного. І цей напрямок рух може мати дуже серйозне значення.
Після взяття Авдіївки і потім прориву під Очеретиним російська армія найбільш інтенсивно настає саме на Покровському напрямку.
Покровськ нерідко визначають як головну мету росіян цьому ділянці фронту. Також звучать версії, що мета РФ - перерізати трасу Покровськ - Костянтинівка, що проходить північніше.
Однак, якщо подивитися на карту бойових дій у динаміці, то останнім часом російські війська просуваються в основному не на північ (до траси), і не на захід (до Покровська), а на південний захід - у бік Бажаного, Миколаївки, Новогродівки і т.д.
Чому?
На західному напрямку російський наступ рано чи пізно впирається в досить велику міську агломерацію Мирноград-Покровськ, бої за яку можуть тривати місяці, оскільки ЗСУ явно готувалися (і готуються) їх обороняти.
Рухаючись на південний захід, росіяни можуть спробувати обійти із заходу другу лінію української оборони - Карлівське водосховище, річка Вовча, міста Українське, Селідове та Курахове та Курахівське водосховище, спираючись на які Україна могла б довго стримувати наступ РФ зі сходу, оскільки саме до цього ЗСУ і готувались.
Велике питання, чи є на захід від цих міст облаштовані лінії укріплень та мінні поля. Зважаючи на те, що від Очеретино, Прогресу і далі російський наступ демонструє найвищі темпи з усіх ділянок фронту, зі зміцненнями тут проблема. Для порівняння: біля Карлівського водосховища ЗСУ тримають фронт уже довгий час, а у напрямку Курахового від Мар'їнки армія РФ просувається дуже повільно.
А якщо ще росіяни зможуть організувати прорив на Південному фронті в районі Врем'євського виступу, на північ від нещодавно захопленого Урожайного, то все угрупування українських військ на Донецькому фронті від Очеретино до Вугледара внаслідок зустрічних ударів російських військ опиниться під загрозою оточення. Тобто повториться, лише у значно більших масштабах, історія з Іловайським котлом у 2014 році (незабаром цим подіям, до речі, виповниться рівно 10 років).
Звичайно, для того, щоб "закрити" такий величезний котел, росіяни повинні наступати так швидко, щоб українські війська не встигли відійти на захід. Тобто армія РФ має пройти 68 кілометрів між Урожайним та Бажаним та ще й широким фронтом (щоб убезпечити фланги) за тиждень-два. Для нинішньої війни ці темпи абсолютно нереальні. Якщо тільки не виникне ситуація, коли у ЗСУ повністю вичерпаються резерви чи війська почнуть просто тікати з лінії фронту. Чого зараз не спостерігається.
Але навіть поступове просування росіян від Бажаного на південний захід може змусити ЗСУ почати відступати на окремих напрямках, щоб не потрапити до оточення.
Наприклад, уже зараз українські війська у тяжкій ситуації на східному березі річки Вовчої. Якщо РФ візьме Бажане і просунеться далі, то звідти ЗСУ будуть змушені відійти. Якщо росіяни продовжать рух, то йти треба буде і від Карлівського водосховища, потім від Невельського, українця, Гірника, Красногорівки та Курахового і так аж до Вугледару.
Інше питання, чи має РФ достатньо сил, щоб здійснити такий глибокий прорив. За даними українських та російських військових пабліків, на цей напрямок зараз масштабно перекидаються резерви росіян. Але очевидно, що і для командування ЗСУ зрозуміла серйозність ситуації, тому українські війська спробують докласти максимум зусиль, щоб зупинити поступ РФ. Але в будь-якому разі з усіх ділянок фронту тут ситуація для ЗСУ найстрашніша. І вона може мати стратегічні наслідки.
Про те, що саме Покровський напрямок зараз є пріоритетним для командування РФ, говорить і візит на фронт голови російського генштабу Валерія Герасимова. Він зустрівся там із командувачем російських сил на цій ділянці - генералом Андрієм Мордвічовим.
Причому до штабу угрупування "Центр" Герасимов приїжджає вже втретє за місяць.
Захід порушує питання мобілізації молоді
Західні партнери періодично порушують питання зниження Україною віку мобілізації, заявив нардеп Вениславський.
"Вони вважають, що вік 18-25 років найбільш оптимальний та ефективний для того, щоб громадяни з погляду фізичних та психологічних якостей могли активно воювати", - заявив нардеп.
Проте, за його словами, керівництво України знижувати вік мобілізації не планує.
Зазначимо, що на Заході досить часто кажуть, що Україні потрібно відправляти на фронт молодиків від 18 років. І не лише на Заході. Про це регулярно говорять і багато військових. Наскільки це реальна перспектива, ми вже аналізували тут.
Якщо коротко - все залежить від того, наскільки виправдає віддання з активізації мобілізації новий закон. Зрозуміло це стане саме протягом серпня, коли буде опрацьовано списки тих, хто оновив дані і з них будуть вичленовані ті, хто дані оновив, але не має ні відстрочки, ні броні (їм повістки випишуть насамперед). І якщо їх буде недостатньо (порівняно з раніше встановленим орієнтирами командування), тоді і може постати питання про зниження віку мобілізації. Або якщо різко погіршиться для України ситуація на фронті.