The New York Times взяла інтерв'ю у полонених "вагнерівців" у слідчому ізоляторі неподалік Львова. Вони розповіли, як служили у ПВК "Вагнер" та брали участь в атаках "живою хвилею".
Статтю оприлюднено на сайті NYT.
За цією тактикою, перші групи атакуючих, які в основному складаються з колишніх в'язнів, йдуть на українські позиції. Вони розкривають вогневі точки ЗСУ, за якими починає працювати артилерія – але самі зазнають величезних втрат. Потім на штурм йдуть досвідченіші групи.
Полонені "вагнерівці" розповідають, що їх відправили на фронт прямо з російської колонії.
Один із них - Сергій - працював техніком стільникового зв'язку в Сибіру. 2020 року за торгівлю наркотиками був засуджений до десяти років позбавлення волі.
У жовтні він прийняв пропозицію воювати – в обмін на помилування.
Бій виявився значно небезпечнішим, ніж Сергій припускав.
За три дні на фронті на південь від Бахмута рядовий спочатку служив санітаром, виносячи вбитих або поранених. А потім сам взяв участь у штурмі.
У ніч на 1 січня їм було наказано просунутися приблизно на півкілометра вздовж лісосмуги, потім окопатися і чекати на наступну хвилю. В одного солдата був ручний кулемет. Інші були озброєні лише автоматами та ручними гранатами.
Але їх засікли ЗСУ та відкрили кулеметний вогонь. Вісім "вагнерівців" було вбито відразу, один біг назад до російських позицій, а Сергій потрапив у полон.
Рядовий на ім'я Олександр, 44 роки, якому залишалося сидіти три роки за незаконне вирубування лісу, теж записався у "Вагнер". "Вони привели нас у підвал, розділили на групи по п'ятьох людей і, хоча ми не були навчені, сказали нам бігти вперед, куди зможемо", - розповів він.
Цей кидок до українських позицій закінчився трьома вбитими та двома полоненими. Інші полонені розповідають, що половину їхніх товаришів під час кожного штурму поранили чи вбивали.
Раніше повідомлялося, що полонені "вагнерівці" розповіли про масові розстріли небажаючих воювати найманців.
Також ми писали, що у ПВК "Вагнер" у Росії стали вербувати менше засуджених.